Косарі поміж трав розмахалися гострими косами.
Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою.
Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи,
на ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою.
Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця -
що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам,
що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся -
в косовиці лихій обмине мене гостра коса.
Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами,
життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг,
переповнив мене псалмоспівами славними, Господи, –
щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг!
Ой, косарики вже відмахалися гострими косами.
Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою,
упиваюся ним і дзвінкими небесними росами,
славлю квітом Тебе за любов невичерпну Твою.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Мальчик (Рождение Человека) - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …Очень Многим, НЕзаЧто Бороться и НЕчего Отстаивать в Этом Бесцельном и Пустом для Них Мире…
…но Если для Кого-то, в Нем все же Есть НЕчто - ТО Великое и Прекрасное, ЗА ЧТО МОЖНО ПОЛОЖИТЬ СВОЮ Жизнь, то Отсиживаться в Бездействии для Него, по Меньшей Мере - Неразумно и Преступно…
Любовь - это Праздник Души, без которого Душа Черствеет, Сжимается и Умирает…
…в Одиночестве, среди Серых Будней…
…от Усталости, Бесцельно Прожитых Дней…
